«#Читай Українське: перезавантаження класики з Нечуєм-Левицьким»
Іван
Семенович Нечуй-Левицький (справжнє прізвище — Левицький) народився 25 (13 за
старим стилем) листопада 1838 року в містечку Стеблів на Київщині (нині
Черкаська область) у родині сільського священника.
Він
увійшов в історію як неперевершений «велетень дум», класичний реаліст, який
створив неперевершені соціально-побутові картини українського життя, яскраво
змалював національний характер та побут українського села й інтелігенції.
Основні віхи життя та
спадщини:
Освіта
і педагогічна діяльність: Закінчив Київську духовну академію (1865). Багато
років працював викладачем російської словесності, історії та географії в
гімназіях та семінаріях Полтави, Седлеця, Каліша та Кишинева, де підтримував
проукраїнські настрої та дбав про просвітництво.
Письменницький доробок:
Автор знаменитої соціально-побутової
повісті-хроніки «Кайдашева сім'я», повістей «Микола Джеря», «Бурлачка»,
«Старосвітські батюшки та матушки», соціально-психологічних романів «Хмари»,
«над Чорним морем» та багатьох інших творів. Іван Франко називав його
«загальним і всеобіймаючим оком України».
Етнографія та
фольклористика:
Збирав фольклорні матеріали, глибоко
досліджував народні звичаї, мову та побут, що органічно вплітав у свої художні
тексти.
Помер
письменник 2 квітня 1918 року в Києві, похований на Байковому кладовищі.



.jpeg)







