14 травня - День матері

                                            14 травня - День матері

       В другу неділю травня відзначається одне з головних родинних свят — День матері. Його традиційно святкують в Європі, в США, в країнах Азії. І така велика популярності цього свята цілком зрозуміла, оскільки споконвіку мама була найдорожчою та найріднішою людиною для кожного. Мами присвячують життя своїм дітям, жертвуючи всім заради їх щастя.

      Вперше це прекрасне свято відзначали в 1907 році. Ініціатором його проведення виявилася проста американка Анна Джервіс, яка таким чином хотіла виразити свою безмежну любов до свої передчасно померлої мами. Написавши листа з проханням підтримати згадану ідею в численні інстанції, Анна знайшла підтримку людей. І вже через три роки заходи до Дня матері в її рідному штаті отримали статус офіційних.

    Вже протягом ста років цей день стає приємним приводом для того, щоб зателефонувати мамі або приїхати до неї, щоб сказати «спасибі» за її кохання, підтримку і самовідданість.

Ангел охоронець

Книги про матусь 

Діти війни.

 Книги про дітей війни.

       Скільки б не минуло часу від дня Перемоги, події сорокових років двадцятого століття, як і раніше свіжі у пам'яті народу,  і не останню роль в цьому відіграють твори письменників. Які ж книги про війну для дітей можна порадити прочитати ? Зрозуміло, найцікавішими для них будуть ті твори, героями  яких  стали їх  однолітки. Що пережили їх  однолітки? Як вели себе в найскладніших ситуаціях? Який внесок внесли в Перемогу?

       Коли чоловіки йшли на фронт, вдома залишалися жінки і діти, які з цього моменту дітьми бути переставали. Вони дбали про своїх матерів, стояли в чергах за хлібом або тікали  воювати. І скільки б їх не намагалися захистити від війни, вона була всюди, і діти все бачили і помічали. Саме вони і є героями  цих книг – вони  дуже різні, з дивовижними долями, за кожною книгою  стоять спогади людей, колишніх  дітей  війни.

Ювілей письменника

       «Дика» письменниця Ірина Вільде

          5 травня виповнилося  110 років від дня народження Ірини Вільде (1907–1982) – української письменниці, літературного критика і редактора, яка внесена ЮНЕСКО до числа знаменитих людей ХХ ст. і другого тисячоліття, громадського та державного діяча,  лауреата Державної премії ім. Т. Шевченка.        Хтозна, чому юна Дарина Макогон обрала собі літературне псевдо Ірина Вільде. Але такий вибір здається невипадковим – адже «Vilde» в перекладі з німецької означає «дика, бурхлива». Можливо, такою майбутня письменниця була ще з дитинства, а можливо – хотіла такою стати. Але одне можна стверджувати точно – цей псевдонім повністю відповідає характеру Дарини: дикою, нескореною, волелюбною, неприборканою – саме такою вона була в житті. Ніхто не міг примусити її робити щось проти волі, вона завжди спромогалася відстояти свою думку. Ірина Вільде не лише подарувала українській літературі роман «Сестри Річинські», що виявився знаковим для 1960-х років, а й стала «хрещеною мамою» багатьох сучасних українских письменників.

З Днем Перемоги!

Допоки  пам’ять  в серці не згасає.

    Нелегке наше сьогодення не може заступити радості приходу весни, а разом з нею і Дня Перемоги. Цей день залишиться для нас завжди затьмареним  гіркотою втрат і осяяний сонцем Перемоги. Його наближували, як могли, люди, яким було дуже нелегко в ті воєнні літа.  У довічному боргу наше покоління  перед ветеранами війни, полеглими на полі бою і тими, кому пощастило пройти через горнило битв і дожити до світлого Дня Перемоги.

   
Inna Levchenko's Slidely by Slidely Slideshow

Алан Маршалл - письменник нездатний написати нудну фразу...

Алан Маршалл (2 травня 1902 - 21 січня 1984) — австралійський письменник.

             Дитинство Маршалла проминуло у сільській місцевості Австралії. «Уся його освіта,— писав Маршалл в автобіографічній повісті „Я вмію стрибати через калюжі“,— обмежилася кількома місяцями занять з вічно п'яним учителем… Почавши самостійне життя, батько мандрував дорогою від ферми до ферми, винаймаючись об'їжджати коней чи переганяти стада». Його батьки були простими трудівниками. У віці шести років він перехворів поліоіелітом, залишився інвалідом, що вплинуло на його життя та літературну творчість.

            Його довго не хотіли брати на роботу. Та, маючи завзяту і настійливу вдачу, Маршалл влаштувався працювати дрібним клерком у селищі неподалік від міста Мельбурна. Згодом були інші роботи — у галантерейному магазині, ритуальному бюро. Врешті-решт Алана було прийнято бухгалтером на взуттєву фабрику. У вільний час він писав репортажі про важке життя австралійських робітників періоду економічної кризи тридцятих років минулого століття. Але ці репортажі друкували лише у робітничій газеті. У той час Алан Маршалл написав також роман «Які чудові твої ніжки». На сторінках цього твору письменник змалював роботу працівників взуттєвої фабрики. Писав він також оповідання, у сюжетах яких не було ніякої вигадки. Письменник художньо обробляв їх, надаючи цим розповідям ємності і лаконічності. На літературних конкурсах ці оповідання високо оцінювали, їм присуджувалися премії, але їх не публікували. Адже видавці були впевнені, що для читачів вони будуть нецікавими. У кількох збірках письменник проявив себе як майстер-гуморист.

             У роки Другої світової війни Алан Маршалл багато їздив країною, зустрічався з солдатами, які воювали в Європі. Ці зустрічі знайшли відображення у книзі нарисів письменника «Це мій народ». Книга відразу стала популярною в Австралії. Сучасник А. Маршалла, відомий австралійський письменник Венс Палмер, після виходу цих нарисів зазначив, що їх автор просто не здатний написати нудну фразу, а це незвичайний хист. Від того часу почала втілюватися у життя його мета. Алан Маршалл розпрощався з бухгалтерією і почав займатися письменницькою працею та мандрувати. Він об'їздив малодосліджені території півострова Арнемленд, тропічні північні райони Австралії. Знайомився з аборигенами, вивчав їхню мову, побут і звичаї. Записував легенди та перекази. За це отримав прізвисько Гуравілла — творець історій. Ці історії у літературній обробці автора склали книжку «Люди прадавніх часів». А. Маршалл побував також у європейських державах, колишньому СРСР. Маршалл бував в Україні, мав творчі контакти з журналом «Всесвіт», де протягом 1958–1976 pp. було опубліковано низку його творів. Окремі твори Маршалла переклали М. Пінчевський, О. Гавура та ін. Останні книжки письменника «Австралія Алана Маршалла» та «Бійці Алана Маршалла» були написані у восьмидесятих роках минулого століття. Це оповідання, замальовки, в яких поєднані реальність та фольклор, розповіді про екзотичну, на наш погляд, природу Австралії та її прекрасних людей, які люблять життя, радісно сприймають навколишній світ і вірять у добро. Помер Алан Маршалл 21 січня 1984 року у Мельбурні.

Lubov Klochkova's Collage by Slidely Photo Gallery