Слова у рідній мові – квіти калинові.
Міжнародний День рідної мови відносно молоде свято – до календарів усього світу воно ввійшло тільки у 1999 році. І в Україні воно також лише почало писати свою історію, хоча сама проблема української мови на українських землях нараховує кілька століть.
Історія свята, на жаль, має дуже трагічний
початок. 21 лютого 1952 року у Бангладеші влада жорстоко придушила демонстрацію
протесту проти урядової заборони на використання в країні бенгальської мови.
Відтоді цей день у Бангладеші став днем полеглих за рідну мову.
Минуло багато років. Аж у жовтні 1999 року на Тридцятій сесії Генеральної
конференції ЮНЕСКО було запроваджено Міжнародний День рідної мови як привід для
роздумів та зосередження уваги на мовному питанні. Починаючи з 21 лютого 2000
року, цей день відзначають і в Україні.
Ми, українці, народ давній і працелюбний, співучий і відважний, добрий і щедрий. І мова у нас дуже мелодійна, багата, як земля, веселкова і чарівна. За красою звучання вона стоїть поряд з італійською та перською. А для нас вона найкраща у цілому світі, бо рідна нам від діда-прадіда, від самої колиски. Здається, що вона ввібрала у себе все: сонце і зорі, красу вишневого цвіту і ранкові роси, шепіт трави і дзвінкий спів струмочка, вечірні тумани і тепло літнього дня.
Мова – це душа народу, це енциклопедія людського досвіду. Це найдорожчий скарб, виплеканий у пісні, в переказі й переданий нам сотнями попередніх поколінь. Тому 22 лютого, шкільні бібліотекарі разом з 10-А класом (вчитель Садовник Н.Ф.) зібралися у читальному залі, щоб сказати слова – освідчення, слова вдячності рідній мові та відповісти на питання інтерактивної вікторини найкращого знавця української мови.
