10 грудня  - 195 років від дня народження Миколи Олексійовича Некрасова, російського поета.

   

 У середині 1840-х рр. Микола Олексійович Некрасов став відомим як літератор "натуральної школи" і драматург, чиї п'єси ставилися на імператорської сцені. У 1847-1866 рр. він був редактором журналу "Современнік".  Після закриття журналу Некрасов придбав право на видання "Вітчизняних записок", з якими були пов'язані останні десять років його життя. У ці роки він працював над поемою "Кому на Русі жити добре" (1866-1876), написав поеми про декабристів і їх  дружин ( "Дідусь", 1870; "Російські жінки", 1871-1872), створив серію сатиричних творів, вершиною яких стала поема "Сучасники" (1875). Для пізньої лірики Некрасова характерні елегійні мотиви: "Три елегії" (1873), "Ранок", "Зневіра", "Елегія" (1874), пов'язані з втратою багатьох друзів, самотністю, важкою хворобою. Своє літературне кредо Некрасов висловив у вірші "Поет і громадянин", в якому декларував ідею громадянської поезії - звання "громадянин" він вважав більш почесним, ніж звання поета.