Сто двадцять п'ять років тому народилася російська поетеса Марина Цвєтаєва.

Неперевершена Марина Цвєтаєва

Одна з найвідоміших російських поетес ХХ століття, прозаїк і перекладачка Марина Іванівна Цвєтаєва (1892 - 1941) почала писати вірші - не тільки російською, а й французькою та німецькою мовами - ще в шестирічному віці. А її перший виданий збірник віршів в 18 років відразу ж привернув увагу відомих поетів.

   Доля у Марини Цвєтаєвої склалася неймовірно трагічно. Війна і злидні дають про себе знати. Одна її дитина в 3-річному віці помирає від голоду в притулку, чоловіка за підозрою в політичному шпигунстві розстрілюють, другу дочку репресують на 15 років. Цвєтаєва з сином відправляється в евакуацію в Чистопіль, куди засилали більшість літераторів - там їй обіцяють прописку і роботу. Цвєтаєва пише заяву: «Прошу прийняти мене на роботу в якості посудомийки у їдальню Літфонду». Але їй не дали і такої роботи: рада вважала, що вона може виявитися німецьким шпигуном.

       Рідкісним талантом володіє той, хто може дати пораду дітям так, щоб вони не сприйняли її як повчання, а перейнялися словами. Дуже важливі не лише слова, а й почуття з якими вони передані. У 1938 році Марина Цвєтаєва написала замітку в емігрантський журнал для російських дітей, який готувався до запуску, але так і не вийшов. Замітка була надрукована в скороченому вигляді в книзі Д. Бикова «Борис Пастернак» (ЖЗЛ, 2005).

Від написання цього послання, минуло 79 років, але воно і досі не втратило своєї актуальності

                                                                   «Милые дети!

Никогда не бросайте хлеба, а увидите на улице, под ногами, поднимите и положите на ближний забор, ибо есть не только пустыни, где умирают без воды, но и трущобы, где умирают без хлеба. Может быть, этот хлеб заметит голодный и ему менее совестно будет взять его так, чем с земли.

Никогда не бойтесь смешного и, если видите человека в смешном положении:

I) постарайтесь его из него извлечь, если же невозможно

2) прыгайте в него к человеку, как в воду, вдвоем глупое положение делится пополам; по половинке на каждого – или же на худой конец – не видьте смешного в смешном!

Никогда не говорите, что так все делают: все всегда плохо делают, раз так охотно на них ссылаются. Ну а если вам скажут: «Так НИКТО не делает» (не одевается, не думает и так далее) – отвечайте: «А я – кто!»

Не ссылайтесь на «немодно», а только на: «неблагородно».

Не слишком сердитесь на родителей, помните, что они были ВАМИ, и вы будете ИМИ.

Кроме того, для вас они – родители, для самих себя – Я. Не исчерпывайте их – их родительством.

Не стесняйтесь уступить старшему место в трамвае. Стыдитесь – НЕ уступить!

Не отличайте себя от других – в материальном. Другие – это тоже вы, тот же вы.

Не торжествуйте победы над врагом. Достаточно – сознания. После победы – протяните руку.

Не отзывайтесь при других иронически о близком (хотя бы даже о любимом животном!); другие уйдут – свой останется».

Джерело: psychologies.ru