Мій рідний край, моє Побужжя

Там, де сині хвилі Бугу б’ються об гранітні скелі...

 Любі друзі!  Нам дуже пощастило проживати на цій благодатній землі, багатій  своєю історією. Тут, де Південний Буг, пробиваючи дорогу серед залишків   прапрадавніх архейських гір Українського кристалічного щита, лине до Причорноморської низовини, на півночі Миколаївської області розташувалась казкова  земля. Земля великої краси, унікальної природи, історичних святинь. Земля на ім’я Гранітно-степове Побужжя.   

  З місця, де колись чатували одна на одну запорозька фортеця Орлик, турецька Голта та польська Богополь, а зараз розкинулось сучасне місто Первомайськ, протягом майже 40 км. Тече Південний Буг у крутих кам’янистих берегах, утворюючи вузьку каньйоноподібну долину. Величні гранітні скелі іноді сягають 40-50 м. заввишки, русло річки порожисте з водограями та островами. Це справжній гірський ландшафт серед степу.

   Це одна з найстаріших ділянок суші в Європі, яка не поринала у морські глибини десятки мільйонів років. За цей час тут сформувалась унікальна біосфера, а бурхлива, мов вода на бузьких порогах історія виховала самобутню культуру, залишивши пам'ятки світового значення.

  Тут мешкають тисячі видів живих організмів, ростуть унікальні рослини.  Та люди часто не розуміють величезної цінності "діамантів" й поступово руйнують їх — добувають граніти, розорюють схили, створюють водосховища. Це наш природний спадок, гордість  України що ми маємо  зберегти для нащадків.