Вишиванка: українська душа
Вишиванка — це не
лише особливий елемент святкового національного одягу, але й важлива частина
культури українського народу. А тому знати про існування такої події як День
вишиванки повинен кожен українець.
За словами істориків
та археологів певні елементи вишиванки існували ще на одязі скіфів. Вони
проживали на території сучасної України до нашої ери. За часів Київської Русі
також носили вишитий одяг, а згадки про особливе вбрання русинів можна знайти в
записах багатьох мандрівників.
Крізь віки проніс
український народ любов до вишиванки та зберіг особливі традиції її створення.
Кожний регіон України може похвалитися своїми унікальними звичаями, які
пов'язані з національним орнаментом на одязі.
Історію виникнення
особливої української вишивки пов'язують із Трипільською культурою епохи
пізнього неоліту. Трипільці були умілими гончарами, однак вони не лише робили
красивий посуд з глини, але також прикрашали його спіральними візерунками.
Історики переконані - такі ж символи можна було побачити і на одязі трипільців.
Якщо говорити про
мотиви, які зустрічаються в українській вишивці, то найдавнішими вважаються
геометричні візерунки: різноманітні ромби, зигзаги, кола, хвилясті лінії,
меандри, цятки тощо. Водночас використовувалися такі вишивальні техніки як
пряма гладь та "ретязь" (різновид "хрестика"). Остання була
особливо популярною на заході сучасної України.
В XIX столітті
наступив переломний момент в історії вишивки. Саме тоді з'являється така
професія як вишивальниці. У них замовляли вишиванки для цілої сім'ї. Відтепер
не треба було самим оздоблювати вбрання, адже все робили майстрині.
Популяризацією вишиванки серед української інтелігенції займався Іван Франко.
Саме він був першим, хто сміливо поєднував вишиту сорочку з діловим піджаком.
2006 року в Україні
було запроваджено особливе свято — День вишиванки. Ініціатором створення
виступила Леся Воронюк, яка на той час була студенткою історичного факультету
Чернівецького національного університету. Дівчина запропонувала своїм
одногрупникам обрати день та прийти на лекції в національному вбранні. Цю ідею
підтримали не лише студенти, але й викладачі. З роками традиція стала
популярною по всій території України. Дата завжди припадає на третій четвер
травня. 2024 року це буде 16 травня. Подія швидше носить символічний характер,
тому що не прив'язана до державного або церковного свята. Одягнена вишиванка 16
травня стане символом незламності українського духу, заявою на весь світ про
те, що українці - вільний народ.
День вишиванки —
подія, яка покликана зберегти українські традиції, передати їх наступному
поколінню.
Напередодні свята
вишиванки бібліотекари провели урок «Вишиванка: українська душа» для учнів 3-х
класів, на якому ознайомили дітей з історією свята, з кольорами вишивки, з
орнаментами вишивальної техніки, з картою вишиванок. Учні відповідали на
запитання вікторини. Наприкінці уроку
запропонували ліцеїстам за допомогою QR-коду
перейти до сайту, де можна створити власне закодоване ім’я в
український вишивці. Діти були в захваті.
Вишиванка — це не
лише особливий елемент святкового національного одягу, але й важлива частина
культури українського народу. А тому знати про існування такої події як День
вишиванки повинен кожен українець.
За словами істориків
та археологів певні елементи вишиванки існували ще на одязі скіфів. Вони
проживали на території сучасної України до нашої ери. За часів Київської Русі
також носили вишитий одяг, а згадки про особливе вбрання русинів можна знайти в
записах багатьох мандрівників.
Крізь віки проніс
український народ любов до вишиванки та зберіг особливі традиції її створення.
Кожний регіон України може похвалитися своїми унікальними звичаями, які
пов'язані з національним орнаментом на одязі.
Історію виникнення
особливої української вишивки пов'язують із Трипільською культурою епохи
пізнього неоліту. Трипільці були умілими гончарами, однак вони не лише робили
красивий посуд з глини, але також прикрашали його спіральними візерунками.
Історики переконані - такі ж символи можна було побачити і на одязі трипільців.
Якщо говорити про
мотиви, які зустрічаються в українській вишивці, то найдавнішими вважаються
геометричні візерунки: різноманітні ромби, зигзаги, кола, хвилясті лінії,
меандри, цятки тощо. Водночас використовувалися такі вишивальні техніки як
пряма гладь та "ретязь" (різновид "хрестика"). Остання була
особливо популярною на заході сучасної України.
В XIX столітті
наступив переломний момент в історії вишивки. Саме тоді з'являється така
професія як вишивальниці. У них замовляли вишиванки для цілої сім'ї. Відтепер
не треба було самим оздоблювати вбрання, адже все робили майстрині.
Популяризацією вишиванки серед української інтелігенції займався Іван Франко.
Саме він був першим, хто сміливо поєднував вишиту сорочку з діловим піджаком.
2006 року в Україні
було запроваджено особливе свято — День вишиванки. Ініціатором створення
виступила Леся Воронюк, яка на той час була студенткою історичного факультету
Чернівецького національного університету. Дівчина запропонувала своїм
одногрупникам обрати день та прийти на лекції в національному вбранні. Цю ідею
підтримали не лише студенти, але й викладачі. З роками традиція стала
популярною по всій території України. Дата завжди припадає на третій четвер
травня. 2024 року це буде 16 травня. Подія швидше носить символічний характер,
тому що не прив'язана до державного або церковного свята. Одягнена вишиванка 16
травня стане символом незламності українського духу, заявою на весь світ про
те, що українці - вільний народ.
День вишиванки — подія, яка покликана зберегти українські традиції, передати їх наступному поколінню.
Напередодні свята
вишиванки бібліотекари провели урок «Вишиванка: українська душа» для учнів 3-х
класів, на якому ознайомили дітей з історією свята, з кольорами вишивки, з
орнаментами вишивальної техніки, з картою вишиванок. Учні відповідали на
запитання вікторини. Наприкінці уроку
запропонували ліцеїстам за допомогою QR-коду
перейти до сайту, де можна створити власне закодоване ім’я в
український вишивці. Діти були в захваті.
Немає коментарів:
Дописати коментар