195 лет со дня рождения Ф.М. Достоевского 11 ноября -195 лет
со дня рождения Фёдора Михайловича Достоевского (1821-1881)
Литературная слава пришла к Федору Достоевскому
после публикации романа "Бедные люди" (1846) и последовавших за ним
произведений - "Белые ночи", "Неточка Незванова". Пять лет
сибирской каторги, последующая служба рядовым отразились в "Записках из
Мертвого дома" (1862). В 1960-е Достоевский издавал журналы
"Время" и "Эпоха", печатался как литературный критик и
публицист. Но главным поприщем писателя осталась художественная литература.
Основные произведения, написанные им в жанре романа: "Униженные и оскорбленные"
(1859), "Преступление и наказание" (1866), "Игрок" (1867),
"Идиот" (1868), "Бесы" (1870-1872), "Братья
Карамазовы" (1878-1880). Параллельно в 1873 году Достоевский печатает
"Дневник писателя", в котором художественные произведения
перемежаются публицистическими статьями и философскими эссе. Идеи Достоевского
оказали огромное влияние на искания философской и общественной мысли в России.
четвер, 10 листопада 2016 р.
11 ноября-115 лет
со дня рождения Евгения Ивановича Чарушина
В детскую литературу
Евгений Иванович Чарушин вошел со своей темой, со своим особенным голосом
рассказчика и писателя. Он, по сути, создал новый тип анималистической книги
для детей (маленький рассказ о маленьком животном для маленьких детей). Первые
его книжки - "Вольные птицы", "Разные звери" - это еще
книжки-картинки без текста. А "Щур", "Медвежата",
"Волчишко", "Еж" - это коротенькие, с несложным сюжетом
истории в картинках. В рассказах герой-ребенок впервые сталкивается с природой.
А герои-птицы, зверята - весело, интересно, разнообразно живут на страницах
книг. За каждым рисунком стоит огромный опыт наблюдения за живой природой и
неустанный труд. Ведь Чарушин уделял большое внимание натурным зарисовкам,
наблюдениям, глубокому знакомству с текстом. Он даже признавался, что
иллюстрировать чужие тексты ему проще, чем свои собственные, - тогда происходит
меньше споров между Чарушиным-писателем и Чарушиным-художником. За иллюстрации
к "Деткам в клетке" С. Маршака художник получил Золотую медаль на
международной выставке детской книги в Лейпциге. Было это незадолго до его
смерти, в 1965 году. Работая в Детиздате, он проиллюстрировал более 100 детских
книг.
Практикум
шкільних бібліотекарів міста
9 листопада
на базі Первомайського НВК "ЗОШІ-ІІ ст. №15 - колегіум" розпочала роботу творча група шкільних
бібліотекарів міста Первомайська, яка протягом 2016-2017 рр. працюватиме над
проблемною темою
"Використання ІКТ у професійній
діяльності шкільного бібліотекаря".
Метою і
завданнями роботи творчої групи є підвищення рівня компетентності шкільних
бібліотекарів засобами мережевих технологій, створення персональних веб-сайтів
чи блогів для обміну методичним досвідом з колегами , віртуальних спільнот, для
роботи з учнями тощо.
Перше
засідання творчої групи проводилось за темою:« Блог – як складова частина
сучасної шкільної бібліотеки», в ході якого бібліотекарі ознайомились з історією створення
комп’ютерних мереж та їх функціональними можливостями на сучасному етапі розвитку
Інтернету. Була виконана практична робота по створенню персональних блогів
шкільних бібліотекарів.
День української писемності та мови відзначають 9
листопада. Це свято було встановлено указом президента України в 1997 році і
відзначається щороку на честь українського літописця Нестора – послідовника
творців слов’янської писемності Кирила та Мефодія. Дослідники вважають, що саме
з преподобного Нестора-літописця і починається писемна українська мова.
Мова – найбільший скарб будь-якого народу.
Тисячоліттями, віками, роками плекала її земля предків, передавала з покоління
в покоління, вкладаючи дедалі більше народну душу і водночас формуючи її.
Досвід людства упродовж тисячоліть переконливо доводить, що занепад мови – це
зникнення нації. Якщо ж мова стає необхідною і вживається насамперед
національною елітою – сильною і високорозвиненою стає нація і держава.
“Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це
його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ
складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування.”Панас Мирний
пʼятниця, 4 листопада 2016 р.
80 років від дня народження Вінграновського М.С.
Шановні колеги, до 80-річчя Миколи Вінграновського
освітянами нашого міста був розроблений чудовий
інформаційний ресурс. Можливо, він стане Вам в нагоді.
Микола Степанович Вінграновський народився 7 листопада 1936 року в селі Богополі (тепер у складі міста Первомайськ) на Миколаївщині. Закінчивши 1955 року сільську середню школу, навчався в Київському інституті театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого на акторському відділенні. Нa особисте запрошення видатного кінорежисера і письменника О. Довженка Вінграновський вступив до Всесоюзного державного інституту кінематографії у Москві, який закінчив 1960 року.
Працював кінорежисером на Київській кіностудії їм. О. Довженка.
Перші поетичні публікації Вінграновського з'явилися 1957 року. У квітні 1961 року «Літературна газета» опублікувала велику добірку його творів. Наступного року побачила світ перша книжка Вінграновського «Атомні прелюди». Етапами творчого зростання стали для нього збірки «Сто поезій» (1967) та «Поезії» (1971). У 80-х роках вийшли книжки «На срібнім березі» (1982), «Київ» (1982), «Губами теплими і оком золотим» (1981).
Поезії Вінграновського на тлі тогочасного літературного продукту відзначалися глибиною думки і довершеністю образів. Не випадково відомий літературознавець В. Моренець назвав його «першим з-поміж рівних у плеяді "шістдесятників"».
Важливою подією в українському літературному житті стала поява книжки інтимної лірики Вінграновського «Цю жінку я люблю» (1990), яка відкривалася віршем «Сеньйорито акаціє, добрий вечір...» Пізніше вийшли збірки поета «З обійманих тобою днів» (1993) та «Любове, не прощавай!» (1997). Він також відомий читачеві як автор творів для дітей.
Нa відміну від багатьох шістдесятників, які з кінця 80-х років минулого століття захопилися політикою та пошуком керівних посад, Вінграновський зберіг вірність творчому покликанню. Єдиною керівною посадою (і то не- оплачуваною), було головування від 1989 по 1993 рік в українському відділенні ПЕН-клубу.
Помер Микола Вінграновський 26 травня 2004 року.
«Неповторна індивідуальність Вінграновського невловна і біжуча, як живе срібло. Його поезія — це стихія, що в ній цілковито відсутня якась навмисна спрямованість, передбаченість. Постійне переливання настроїв, станів, натхненна гра уяви. Ніколи не вгадати, про що він говоритиме за мить, що зрине дивовижно з глибинних нутрів його душі і який настрій хвилею його огорне й хвилею спаде, шоб поступитися місцем іншому... Все, чого коли-небудь сягав його душевний зір і що чутно чи нечутно торкалося колись його душі, — все воно живе в ньому постійно, глибоко жевріє здатною щомиті спалахнути живою жариною; живе, готове щохвилі полинути водоспадом, упасти росинкою чи вдарити громом — з найнепомітнішого і найнесподіванішого приводу.
Але в цій непідлеглій стихії його поезії є тремке ядро, осереддя, навколо якого розгортається увесь вміст душевного життя і до якого все так чи інакше знову й знову повертається, все нестримно тяжіє. Це народ, нація. Україна. Україна в усій складності її історичної долі — це для нього не тема, не мотив, не образ, до яких звертаються рідше або частіше, віддаючи далину злобі дня, традиції чи власному сентименту. Це щось більше, це те, чим живе його душа».
