«Кобзарева струна не вмирає»
![](https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEghQb9Gxwf3N8TJ-vIWJdOkv6Mzoeqy19AFUKArVBv-lZV9AKmO-2TRfw_6AqIjHMEvkpEFMzJ__QIPOhTe6Bx4x1qez2QrltNkhCLhOU7cDB1aEDAYwT2QQzKpg2t9f6fibjwKeHuMj20r8Kpnc_saZG33Ubrpe9ZWpORfqml7_Rf915cY3CLicwwb/s320/anigif.gif)
На початку весняної пори ми вшановуємо Великого Кобзаря,
славного сина України - Тараса Григоровича Шевченка. 9 березня минає 209-а
річниця від його дня народження.
Український
народ, як і кожен народ світу, має свої святині. Однією з таких святинь,
національною гордістю нашого народу є творчість Тараса Григоровича Шевченка.
Ім’я Тараса
Шевченка відоме в усьому світі: у багатьох країнах йому встановлено пам’ятники,
його твори перекладені майже на всі мови світу, його ім’ям в Україні названо
навчальні заклади, театри, площі, вулиці. Національна опера України, Київський
національний університет, центральний бульвар міста Києва носить ім’я видатного
сина українського народу – Тараса Шевченка.
Він уперше
заявив про себе як поета, видавши невелику збірку поезій, що мала
назву
«Кобзар», яка стала символічною і дала друге ім’я поетові.
Із полум’яних
творів Кобзаря весь світ дізнався, що є така прекрасна країна – Україна, з її
чудовим, добрим, роботящим народом, прекрасною мовою, піснями, героїчною і
трагічною історією.
У свій час,
сам того не знаючи, Шевченко сотворив подвиг. Його ім’я стало символом України.
Його називають провісником нового життя, народним пророком, титаном духу, який
уболівав за долю рідного народу, тому й залишив нащадкам духовний заповіт, що
передається із покоління в покоління, від роду до роду. Духовну велич і красу
українського слова він підніс на найвищу височінь. Його поетичне слово має
чудодійну силу, воно любить і ненавидить, воно плаче і сміється, воно радіє і
сумує разом з нами і сьогодні.
Тож, славімо
нашого великого Кобзаря, слухаймо Кобзареве Слово!
Немає коментарів:
Дописати коментар