День бібліотек 

    

       Всеукраїнський день бібліотек  – це справжній день єдності бібліотекарів, читачів і всієї громадськості, які розуміють вагу і значення бібліотек в житті України. Девіз дня у 2023 року – «Бібліотека – твоя синергія Перемоги!» відзначає важливу роль бібліотек у нашій великій спільній перемозі. Це свято, яке відзначають 30 вересня вже 25 років поспіль, не просто нагадує суспільству про важливість бібліотек, а також створює атмосферу підтримки для наших героїв-воїнів, колег і всіх українців, незалежно від їхнього місця перебування сьогодні. Всеукраїнський день бібліотек — відмінний привід відвідати бібліотеку й дізнатися, що з новинок з’явилося у фондах. Ну або просто провести цей вечір за читанням. Адже читати не шкідливо, шкідливо не читати.

 Ми вам пропонуємо пограти і пройти квест за посиланням  та відгадати, як називали бібліотеки в епоху царя Соломона.

https://vseosvita.ua/webquest/start/s/19909/32246-404d4a3d

"Шлях з небуття"

Лепбук  "Бабин Яр" до 82 річниці трагедії Бабиного Яру.

   Бабин Яр у Києві – це складний історичний символ. Упродовж століть це місце було багатонаціональним і багатоконфесійним некрополем. До світової історії Бабин Яр увійшов восени 1941 року, коли упродовж двох днів тут було вбито майже 34 тисячі київських євреїв – лише через те, що нацистська Німеччина прагнула знищити євреїв у всьому світі. Тому Бабин Яр став одним із символів Голокосту. Під час війни в цьому місці вбивали та ховали не лише євреїв. Серед загиблих були також роми, пацієнти психіатричної лікарні, діячі українського  націоналістичного руху, радянські військовополонені, підпільники, цивільні заручники та засуджені окупаційною владою на смерть. Кількість жертв, за оцінками істориків, сягає щонайменше 100 тисяч людей, більшість з яких (понад дві третини) були євреями.

 

Бабин Яр

Publish at Calameo

«Бабин Яр: без права на забуття.»

 Засідання у рамках проєкту

 «Історія Голокосту та права людини»

 

29-30 вересня в Україні вшановують  пам’ять жертв Бабиного Яру - всесвітньо відомого символу Голокосту. Адже  першими жертвами  нацистської політики винищення - майже 34 тисячі київських євреїв, вбиті 29-30 вересня 1941 року.

     Впродовж осені 1941 і до 6 листопада 1943 року у Бабиному Яру загинуло близько 100 тисяч людей – євреїв, ромів, полонених червоноармійців, пацієнтів психіатричної лікарні, цивільних заручників, українських націоналістів і радянських партизанів, в’язнів Сирецького концтабору. Зазвичай до цієї трагічної дати з метою формування історичної правди про події Голокосту, стійкого негативного ставлення громадян до фактів дискримінації, зневаги до людської гідності та зазіхань на право на життя у навчальних закладах України проводяться уроки пам'яті.

  

  У Первомайському ліцеї «Ерудит»  за підтримки Інституту Ольги Ленгель (м.Нью-Йорк) та УЦВІГу (м. Київ) стартував проєкт «Історія Голокосту та права людини». Його керівниками є бібліотекарі ліцею Левченко І.А, Мазуренко Л.Г. та вчителька історії Сизова А.В.    

      Протягом чотирьох місяців роботи над проєктом учні дізнаються про події Голокосту на теренах України та Миколаївщини зокрема, познайомляться з історіями наших земляків, які не пережили Голокост, історіями Праведників світу, ознайомляться з міжнародними документами, таким як Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, Загальна декларація прав людини, Конвенція ООН про права дитини; діти  усвідомлять, як пов’язані булінг, дискримінація, дегуманізація та геноцид, і яке значення у дотриманні прав людини має діяльність кожного з нас.

  

     Під час першого засідання вчителька історії Сизова А.В. ознайомила дев’ятикласників з метою та завданнями проєкту, правилами його реалізації. Шкільні бібліотекарі  Левченко І.А. та Мазуренко Л.Г. презентували учням книжкову виставку з художніми та науковими виданнями про історію Голокосту та права людини, придбаними за фінансування Інституту Ольги Ленгель. Левченко І.А. та Сизова А.В. провели заняття «Виставка однієї книги «Бабин Яр: пам’ять на тлі історії» з віртуальною екскурсією по залам цієї виставки.

      Переглянути віртуальну виставку можна за посиланням  https://memory.kby.kiev.ua/

      Підтримано Інститутом ім. Ольги Ленгель.Ця публікація не є відображенням офіційної позиції спонсорів проекту.@

         Сузір'я письменників Миколаївщини   

 В історії Миколаївщини є люди, життя і діяльність яких становлять славу нашої землі. Серед них гідне місце посідають письменники. Їхня творча спадщина - це духовний скарб Миколаївщини. Своєю творчістю вони збагачують наші серця гідністю, честю, життєвою мудрістю, красою та любов'ю до рідного краю. З любові до отчої землі починається все: молодість і чесність, гідність і повага до старших, а відтак – відповідальність за долю України. Наш народ несе з собою у століття велику силу. Ніколи не змарніють золоті розсипи творів української поезії.

                 Дмитро Кремінь - Поет і Громадянин

 

Дмитро Дмитрович Кремінь народився 21 серпня 1953 р. в с. Суха Іршавського району Закарпатської області в сім'ї колгоспника.

Навчався в Ужгородській школі-інтернаті для обдарованих дітей та студії образотворчого мистецтва при обласному будинку художньої творчості. 

У 1975 р. закінчив філологічний факультет Ужгородського держуніверситету (нині Ужгородський національний університет). Протягом 1975–1977 рр. працював за направленням учителем української мови та літератури в середній школі № 2 у смт. Казанка Миколаївської області. Пізніше став кореспондентом районної газети (1977–1979). 

Після переїзду до Миколаєва обіймав посаду викладача кафедри української літератури в Миколаївському педагогічному інституті ім. В. Г. Бєлінського (1979–1980) (нині Миколаївський національний університет імені В. О. Сухомлинського), згодом керував обласною літературною студією «Джерела» (1980–1987) та водночас був завідувачем відділу найбільшої в області молодіжної газети (1980–1990).

З 1991 р. по 2010 р. – завідувач відділу культури та відродження, згодом – заступник редактора газети обласної ради «Рідне Прибужжя». За сумісництвом очолював літературну студію «Борвій» при обласному будинку художньої творчості.

У різні роки перебував на посадах доцента Миколаївської філії Київського національного університету культури і мистецтв, Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського, професора Південнослов'янського інституту Київського славістичного університету, Міжнародного класичного університету імені П. Орлика, Миколаївського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (за сумісництвом). 

З 2010 р. по січень 2018 р. – голова Миколаївської обласної організації Національної спілки письменників України. 

Впродовж 2012–2018 рр. був головним редактором часопису «Соборна вулиця» та редактором літературного інтернет-журналу «Літературний Миколаїв.

Помер Дмитро Дмитрович Кремінь 25 травня 2019 року в м. Миколаєві.

 

У бібліотеці  Первомайського ліцею «Ерудит» читачів чекає книжкова виставка  творів Дмитра Кременя «Дмитро Кремінь – Поет і Громадянин»