Свято дня Святого Миколая в бібліотеці

На Святого Миколая Божа іскорка засяє

         Грудень –щедрий на свята місяць. З особливою любов’ю та нетерпінням зустрічають діти та дорослі перше новорічне диво - День Святого Миколая Чудотворця. Історія цього свята має дуже давню, цікаву історію…Усе життя єпископа Миколая – нескінченна низка благодіянь і чудес, поданих стражденному людству: він допомагав усім християнам та в першу чергу тим, кого спіткало горе, на землі й на морі, виносячи з глибин морських на сушу тих, хто потопав, визволяючи з неволі полонених та доставляючи їх додому, рятуючи від меча і смерті людей. Він багатьох людей зцілив: сліпим повернув зір, кульгавим –нормальну ходу, німим – мову. Багатьох в убозтві й злиднях збагатив, голодним їжу подавав, кожному при будь-якій нужді був помічником і заступником, швидко з’являвся там, де був потрібний. І зараз він швидко приходить до тих, хто його кличе, допомагає і заступає від біди. Чудес його не злічити , як і неможливо їх докладно описати. Усе життя чудотворця було позначено любов’ю до ближнього. Так він ходить і донині, дарує добрим людям подарунки, злим – різочки, як нагадування про помилки.

      Бібліотекарі  теж вирішили подарувати дітям радість, веселий настрій, допомогти повірити в чудо, в здійснення бажань і мрій. На заході   «Святий отче, Миколай, до нас завітай» з учнями 1-х класів діти почули розповідь  про святого Миколая, раділи приходу  двох ангелів, які  сповістили  про добрі вчинки, дали опір  чортенятам, які  намагалися  очорнити малечу, не допустити Святого Миколая до дітвори. Але добро завжди перемагає і Миколай - чудотворець прийшов до дітей із своїми побажаннями і подарунками. Дітлахи розповіли  йому вірші, заспівали пісні. Свято закінчилось, але дива, які дарує Святий Миколай, ще попереду.

19 грудня - 150 років з дня народження Елеонор Портер

Книги, які допомагають жити

     Народилася майбутня письменниця 19 грудня 1868 в містечку Літтлтон, штат Нью-Гемпшир в родині багатого аптекаря. З дитинства Елінор виховувалася в пуританському дусі і співала в церковному хорі. Вона була досить хворобливою дитиною, тому вчителі в початкових класах приходили до неї додому. Завдяки своїм вокальним даним дівчина стала випускницею найстарішого музичного навчального закладу США – Консерваторії Нової Англії. У 1892 році Елінор вийшла заміж за Джона Лаймана Портера, бізнесмена з Вермонта, після 10 років жвавого листування. Елінор Портер не могла мати дітей, тому знайшла розраду в написанні історій для дітей та допомоги сирітським притулкам. Перші оповідання були опубліковані в жіночому журналі «Домашній співрозмовник» і нью-йоркському тижневику. У 1907 році було опубліковано її першу повість під назвою «Проти течії: історія Маргарет». Найзнаменитіша повість Еленор Портер – «Полліанна». На Бродвеї було поставлено однойменну п’єсу, яка пройшла з великим успіхом. Відома американська актриса, зірка німого кіно Мері Пікфорд, за право екранізувати роман заплатила його авторці чималу на той час суму. Роман «Полліанна» захопив читачів настільки, що на адресу Елеонор Портер посипався шквал листів з проханнями розповісти, що сталося з головною героїнею роману далі. Примірник роману «Поліанна» Елеонор Портер подарувала своїй бабусі Меріон на знак великої пошани і вдячності за ті поради, які письменниця отримала від неї у дитинстві. Цей примірник тепер дбайливо зберігається в одній із найбільших бібліотек світу – Бібліотеці Конгресу США. До числа найбільш популярних творів відносять – «Просто Девід» 1916 року, «Шлях до згоди» 1917 року, «Про гроші, гроші» 1918 року, «Світанок» 1919 і «Мері-Мерайя» 1920 року. Померла письменниця 21 травня 1920 року. У «Нью-Йорк таймс» був написаний некролог під коротким заголовком «Померла автор Поліанни».

Розгадайте ребуси:

Розгадавши ребус, ви дізнаєтеся ім’я письменниці, яка написала повість «Полліанна». 

Розгадавши ребус, ви дізнаєтеся  прізвище автора повісті «Полліанна»

В ребусі зашифровано псевдонім,  яким на початку своєї письменницької кар’єри Елеонор Портер підписувала свої твори.  

В ребусі зашифрована назва гри, в яку гралася Полліанна

Розгадавши ребус, ви дізнаєтеся, яке слово часто  вживала Полліанна, говорячи про свої стосунки з оточуючими.

Пригадайте зміст
 повісті «Полліанна» та розгадайте кросворд

13 грудня - 125 років з дня народження Миколи Хвильового

           Талант надзвичайний і суперечливий

13 грудня минуло 125 років від дня народження Миколи Хвильового — українського прозаїка, поета, публіциста.

Микола Хвильовий вписав своє ім’я в українську історію як геніальний письменник, поет, публіцист, основоположник пореволюційної української літератури. Він залишив по собі значну кількість літературних творів – прозових, поетичних, критичних, публіцистичних, а його постать стала символом бурхливого революційного руху.

Зустріч з письменницею в бібліотеці

Давайте вірити в чудеса!

   7 грудня до  Первомайську завітала Ангеліна Кріхелі, письменниця, автор книг для дітей та сімейного читання, член Національної спілки журналістів України,  щоб поспілкуватися зі своїми читачами. 

    Так сталося, що візит до нашої школи не був запланований, але сталося диво.  Ми щиро запросили письменницю на гостини і вона згодилась, незважаючи на дуже щільний графік свого туру бібліотеками області. 

   Коли я зустріла Ангеліну з її командою, вона виглядала стомлено. Ми під’їхали до школи, проїзд було перекрито. Вона спитала : «Ще далеко?». Моя відповідь була : «Ми майже на місці.» І ми з Ангеліною та її літературним агентом пішли пішки. Потрапивши  до шкільної бібліотеки, заповненої  дітьми, які з цікавістю чекали справжню письменницю, її очі засяяли. І вона вже була готова ділитися з читачами своєю любов'ю , заряджувати позитивом, цікавими розповідями.  Часу було обмаль, але Ангеліна відразу знайшла спільну мову з дітьми, розмовляла з ними їх мовою. Це море гарних емоцій, тепла та радості. Вона щиро відповідала на питання, жартувала, давала автографи та робила спільні фото. 

   Після від’їзду письменниці ще довго не вщухали розмови. Бібліотекарі ознайомили читачів з інтерактивним плакатом, присвяченим творчості Ангеліни Кріхелі, де можливо переходячи до посилань, читати твори письменниці он-лайн та з її власним сайтом. Одноголосно вирішили присвятити урок з літератури рідного краю творам письменниці. 

    Книга з автографом, подарована шкільній бібліотеці, плакати з гарними словами про читання, тепло свого серця, яке подарувала Ангеліна,  довго нагадуватимуть про неординарну подію  зустрічі з «живою» письменницею. 

   Сподіваємося, що зустріч з Ангеліною Кріхелі  спонукає наших  читачів до бажання читати.  

    Нам дуже пощастило! Дякуємо,Анеліна, що не відмовили і приїхали до нас! Ви дуже світла, позитивна людина! Сподіваємося на майбутні зустрічі!

Нове ім’я

Ангеліна Кріхелі

      «Я - дитя стику століть: ми ще ставилися з недовірою, як до казки, до нових технологій, але вже мріяли про них. Люблю запах книги, шелест сторінок, провести пальцем по корінцях книг на полиці, почути їх живий, майже відчутний, шепіт. Але не проти почитати і в інтернеті.»                              

                                  Ангеліна Кріхелі    

   Народилась 1 жовтня 1990 року в сім’ї представниці циркової династії Ірина Михайлівна Кріхелі. Зараз мати ілюструє деякі книги Ангеліни Кріхелі.

    У дитинстві Ангеліна багато писала та мріяла стати професійним письменником. В 15 років Ангеліна пробує себе в журналістиці в газеті «Нове покоління». У 2009 році її роботи помічає редактор «Новой Николаевской газеты» та запрошує до газети позаштатним кореспондентом. Поступово Ангеліна охоплює в статтях та нарисах не лише близький та зрозумілий їй світ культури і мистецтва, але й медичні, соціальні питання.

   З 2012 року і до сьогодні пише для газет «Южная Правда», «Вестник Прибужья».Під час активної журналістської діяльності з'являється низка інтерв'ю з зірками театру і кіно України та ближнього зарубіжжя. Такими як: Ольга Сумська, Катерина Кістень, Ігор Сігов, Анатолій Кот та інші.

Будь ласка, запрошуємо вас познайомитися з творами молодої, талановитої письменниці.

     

6 грудня - 70 років з дня народження Анатолія Костецького

        Анатолій Георгійович Костецький (1948 — 2005 р.р.) — відомий український поет, прозаїк. Народився 6 грудня 1948 року в Києві у родині вчителів. Про своє дитинство розповідав з гумором: «Дитинство було важким: класний керівник — тато. Нормальні діти відпочивали після школи, а мене вчили і в школі, і вдома...». Після закінчення середньої школи навчався в технікумі радіоелектроники, згодом закінчив факультет кібернетики Київського університету ім. Тараса Григоровича Шевченка. За першою збіркою віршів  «Джміль про сонечко гуде» (1972 р.) вийшло друком ще багато поезій, казок, оповідань і повістей. За повість «Мінімакс — кишеньковий дракон» письменникові було присуджено премію імені Миколи Трублаїні (1986 р.). Крім написання власних книжок, Анатолій Костецький багато перекладав з англійської, німецької та кількох слов’янських мов. У 80-х роках Анатолій Георгійович викладав у Національному університеті ім. Тараса Шевченка. Він - автор фундаментальних статей з питань мовознавства, а також теорії, історії та критики дитячої літератури. Закінчив свій земний шлях Анатолій Костецький 10 березня 2005 року, залишивши дітям словесні скарби-твори, що промовляють голосом любові, поваги і розуміння потреб дітей.

215 років з дня народження Федора Тютчева

«О, як убивчо ми кохаєм ...»

Федір Іванович Тютчев народився 5 грудня 1803 року.

   Федір Тютчев мешкав у Мюнхені, Турині, був знайомий з Генріхом Гайне, Фрідріхом Шеллінгом. У літературному житті не брав участь і літератором себе не вважав. Збереглося близько 400 його віршів, рядки яких часто цитуються.

    Ранні вірші створював у руслі поетичної традиції XVIII століття. У 1830-х роках у його віршах сильними є традиції європейського романтизму. Це філософська лірика, основні теми якої: міркування про світобудову, людську долю, природу. У 40-ві роки написав кілька політичних статей, присвячених проблемі взаємин Росії та Західної цивілізації. У 1850-х роках Тютчев створив низку пронизливих любовних віршів, у яких кохання осмислюється як трагедія. Ці вірші пізніше об'єднані в так званий «денисьєвский цикл», присвячений коханій жінці поета Олені Денисьєвій. У 1860-1870-і роки у творчості Тютчева переважали політичні вірші.

     Один із найвідоміших віршів: «Silentium!» — гіркий заклик до мовчання, жаль про те, що одна людина ніколи не зможе до кінця зрозуміти іншу. Рядок «Думка висловлена є неправда» (в оригіналі — «Мысль изреченная есть ложь») — один із часто цитованих афоризмів Тютчева, поряд із «Розумом Росію не зрозуміти» і «Нам не дано вгадати, як слово наше відгукнеться».

    Першим науковим виданням поетичної, публіцистичної та епістолярної спадщини Тютчева став шеститомник «Повне зібрання творів і листи». 

    Українською мовою вірші Тютчева перекладали Павло Грабовський, Максим Рильський та ін.

5 грудня -140 років з дня народження Олександра Олеся

    Олександр Олесь – талановитий поет, драматург, перекладач, яскравий представник символізму в літературі.  Він збагатив українську літературу задушевністю, ніжними почуттями і  багатою внутрішньою силою, став однією з центральних постатей української поезії початку ХХ століття, уособлюючи новий тип поета, інтелігента, аристократа духу, захисника національних інтересів України.

    Олександр Олесь, як і більшість великих поетів України, був за стіною

забуття. Він одразу визначився зі своєю позицією, підтримавши Центральну

Раду, а не більшовицьку владу. Тому неможливо передати всю трагедію

життя людини, яка змушена була емігрувати за кордони дуже коханої

батьківщини.

    І сьогодні Олександр Олесь повертається до нас з чужини піснею, яку

Україна щиро вітає квітами, любов'ю і визнанням. Поезії митця навчають нас

берегти, любити і цінувати свою землю, вірно служити ідеалам миру і добра.

      Окрім того, поет не тільки писав, він ще й слухав свою душу. Тому

О.Олесь – один з найпочуттєвіших поетів. В українську літературу прийшла

людина, яка співала славень коханню. Про неймовірний ліризм його поезій

говорить хоча б той факт, що 200 віршів поета покладено на музику 80

композиторами.

105 років від народження дитячого письменника Віктора Драгунського

      Веселі й розумні книги письменника викликають радість і веселощі в багатьох поколінь читачів. Але, крім радості, - й роздуми про взаємовідносини дітей і батьків. Багато хлопчиків замислились про свою поведінку, прочитавши оповідання "Если бы я был взрослым". А багато дівчаток сформували власне розуміння справжньої ціни обіцянок після прочитання "Девочки на шаре".

   Віктор Юзефович Драгунський народився 30 листопада 1913 року в Нью-Йорку в єврейській сім'ї емігрантів з Білорусії. Але вже в 1914 році сім’я повернулась назад у Гомель, де й минуло дитинство письменника. Батька свого письменник він майже не пам’ятав, адже той рано помер від тифу. Драгунського виховували два вітчими: Іпполіт Войцехович, червоний комісар, який загинув в 1920 році під час Громадянської війни та актор єврейського театру Менахем-Мендл Рубін, з яким сім’я їздила по південно-західній Росії. Одного разу актор поїхав на гастролі сам і не повернувся – емігрував за кордон.

   Мама мусила самостійно ростити і виховувати Віктора. В 1926 році вони переїхали до Москви. Сім’я жила на Покрівці, мама працювала машиністкою, а Віктор навчався та захоплювався шкільною самодіяльністю.

   Писати й друкувати дитячі оповідання він почав пізно, майже в 50 років, в результаті певного переосмислення свого життя. А до того часу навчався акторському ремеслу, грав у театру сатири, а згодом створив власний "театр у театрі" під назвою "Синяя птичка", в якому серед інших акторів грали й Зіновій Гердт, Ролан Биков та Юрій Яковлєв.

   З ім'ям Драгунського-письменника пов'язані, в першу чергу, "Денискові оповідання" - веселі розповіді про Дениса Корабльова. Ці розповіді принесли їх автору величезну популярність, саме з ними й стало асоціюватися його ім'я. І дітям, і дорослим ці легкі, добрі й веселі розповіді доставляли чимало щирої та чистої дитячої радості.

   Однак писав Драгунський і для дорослих теж. У 1961 році вийшла повість "Він упав на траву" про перші дні війни, де простежуються паралелі з особистістю автора. Повість "Сьогодні і щодня" (1964) присвячена життю працівників цирку, це своєрідне продовження оповідання "Девочка на шаре".