21 лютого – Міжнародний день рідної мови

"Мова – це важливо!" –  цей вислів обрано ЮНЕСКО гаслом Міжнародного дня рідної мови.

    Міжнародний день рідної мови — день, який відзначають щороку 21 лютого, починаючи з 2000 року. Про «підтримку мовного та культурного різноманіття та багатомовності» було оголошено на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО, що проходила 26 жовтня — 17 листопада 1999 року в Парижі.

   Оскільки з 6 000 розмовних мов світу близько половині загрожує зникнення, ЮНЕСКО прагне підтримувати мову, як ознаку культурної приналежності особи. Окрім того організація вважає що вивчення іноземних мов та багатомовність є ключами до взаєморозуміння та взаємоповаги.

    Щорічне відзначення цього дня використовується для скерування уваги на меншини з менш аніж 10.000 особами, що активно розмовляють мовою. Часто ці мови не передаються наступному поколінню і потрапляють у забуття. Багато мов котрими розмовляють менше 100 осіб не задокументовані.

   Міжнародний День рідної мови відносно молоде свято – до календарів усього світу воно ввійшло тільки у 1999 році. І в Україні воно також лише почало писати свою історію, хоча сама проблема української мови на українських землях нараховує кілька століть.

    Історія свята, на жаль, має дуже трагічний початок. 21 лютого 1952 року у Бангладеші влада жорстоко придушила демонстрацію протесту проти урядової заборони на використання в країні бенгальської мови. Відтоді цей день у Бангладеші став днем полеглих за рідну мову.

     Минуло багато років. Аж у жовтні 1999 року на Тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО було запроваджено Міжнародний День рідної мови як привід для роздумів та зосередження уваги на мовному питанні. Починаючи з 21 лютого 2000 року, цей день відзначають і в Україні.

     Наука, що досліджує розвиток мови, складається з ряду історико-лінгвістичних дисциплін (історична граматика, історична фонетика, історична лексикологія, історична діалектологія, історія літературної мови), кожна з яких має свій об’єкт вивчення. Однак усі вони підпорядковані спільній меті, і як окремі частини складають єдину науку – історію мови.

   Соціальні функції мови надзвичайно широкі. Дехто вважає мову лише засобом порозуміння між людьми. Насправді ж цим не вичерпується її значення. У мові закодовує нація всю свою історію, багатовіковий досвід, здобутки культури, духовну самобутність.

     Мова для кожного народу стає ніби другою природою, що оточує його, живе з ним всюди і завжди. Без неї, як і без сонця, повітря, рослин, людина не може існувати. Як великим нещастям обертається нищення природи, так і боляче б’є по народові зречення рідної мови чи навіть неповага до неї, що є рівноцінним неповазі до батька й матері.

   Згадаймо слова В. Сосюри: “Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема”. Рівень розвитку рідної мови є джерелом духовного розвитку народу. А на думку Є.М.Верещагіна і В.Г.Костомарова, “національна мова входить у поняття національної культури, бо природні умови, географічне положення, рівень і спеціалізація народного господарства, тенденція суспільної думки, науки, мистецтва – всі великі й малі особливості життя народу знаходять відбиття у мові цього народу”. Тому знати, берегти і примножувати рідну мову – це обов’язок кожної людини. Народ, який не усвідомлює значення рідної мови, її ролі в розвитку особистості, не плекає її, не може розраховувати на гідне місце в суцвітті народів.

Бачити серцем.

Журфікс з фотографом-натуралістом Денисом Кривим.

                                                                 «Фотографія є найважливішим  

                                                                 інструментом донесення ідей, в тому

                                                                 числі і ідеї збереження унікальних

                                                                 природних багатств нашої планети".

                                                                                                   Денис Кривий

  

19 лютого у шкільній бібліотеці Первомайського НВК відбулася зустріч з фотографом-натуралістом Денисом Олександровичем Кривим.

    Денис Кривий створює неймовірно красиві художні портрети дикої природи і її мешканців. Його герої – дикі звірі, птахи, яких можна не помітити, проходячи повз та пейзажі самої природи, яка нас оточує. Фотограф помічає красу цих дивовижних істот, підкреслює їх грацію, індивідуальність, показує досконалість, створену природою.

   Сьогодні Денис - відомий фотограф-натураліст, чиї фотографії перемагають на найпрестижніших світових фотоконкурсах і публікуються авторитетними виданнями, присвяченими географії та світу дикої природи.

    На зустрічі були присутні учні 6 -11 класів, які   захоплюються фотомистецтвом, шанувальники творчості і однодумці.

    Розмова відбулася в невимушеній обстановці. Діти переглянули та прослухали презентацію про творчість фотографа, подивилися відеоролік з його роботами, на розсуд майстру учні представили свої роботи, які були зібрані на фотовиставці «Наш фотовернісаж».

   Денис  поділився своїми надбаннями, розповів про любов до природи і мистецтва яка супроводжувала його з дитинства, що врешті решт  вплинуло і на вибір пейзажно-анималістичної фотографії, як головного жанру фотографічної діяльності.

    Після розповіді  слухачі поставили дуже багато запитаннь фотографу. Дітей хвилювало,  що повинен знати кожен початківець фотограф, якщо має намір стати успішним у своїй області. Денис доброзичливо відповів на багаточисленні питання дітей та подарував бібліотеці школи журнал Nаtional Geographic, у якому напечатана стаття «Сила води» про Гранітно-степове Побужжя,  ілюстрована фотографіями Дениса Кривого. Маємо надію, що Денис стане добрим другом для учнів Первомайського НВК. До нових зустріч!

 Презентація творчості 

фотографа - натураліста Дениса Кривого.

Фотовернісаж від Дениса Кривого

                                                                          Фотозвіт зустрічі.

                           Подарунок для бібліотеки

Афганістан: героїзм крізь біль і сум

  

Aфганська війна 1979–1989 – одна з регіональних "гарячих точок". Велася радянськими військами проти афганських  моджахедів, які намагалися скинути уряд у країні.

  1973, після позбавлення влади короля Захір Шаха, Афганістан проголошено республікою, першим президентом якої став Мухаммед Дауд. Військовий заколот 27 квітня 1978 поставив при владі в Афганістані Народно-демократичну  партію, програмні положення якої передбачали модернізацію фактично середньовічного суспільства. Це спричинило початок громадянської війни, в яку з огляду на геополітичні міркування – недопущення посилення впливу США в Центральній Азії та захист радянських середньоазіатських республік – під приводом надання інтернаціональної допомоги втрутився СРСР.

   Обмежений контингент радянських військ в Афганістані становив 100 тис. військових. Зміни в зовнішній політиці радянського керівництва після 1985 сприяли процесу політичного врегулювання ситуації в Афганістані.

    14 квітня 1988 СРСР, США, Пакистан та Афганістан підписали Женевські угоди про поетапне мирне вирішення афганської проблеми. Радянський уряд зобов'язався від 15 травня 1988 до 15 лютого 1989 вивести усі війська з Афганістану.

   Загальні втрати особового складу радянських військ становили: загинуло – 13 833, поранено – 49 984, полонено – 312, інтерновано – 18 осіб. Всього участь у бойових діях брали 546 255 радянських солдатів та офіцерів. 71 учасник став Героєм Радянського Союзу.

На крилах кохання

    14 лютого закохані святкують День Святого Валентина. Для хлопця і дівчини, які люблять один одного, - це справжній казковий свято, оповите романтикою, коханням і ніжністю. День закоханих - єдине найромантичніше свято у році, коли можна не соромитися своїх почуттів і варто їх проявляти словами, подарунками та квітами.

    Окрім  класичної суперечки, що краще кіно або книга, існує чарівне поєднання обох видів мистецтва. І нерідко екранізація отримує не меншу порцію любові від читачів і глядачів, ніж книга. Ми зібрали приклади саме таких екранізацій, які хочеться переглядати не раз, і не два, та ні в якому разі, не нарікати на кращість оригіналу. Просто - це інший витвір мистецтва.

    Своїм читачам ми запропонували знайти відповідність персонажів книг зі світлинами.

Під знаком Купідона

  І знову лютий. Але про який холод йдеться, коли обличчя усміхнене, комірці прикрашають сердечка-символи, а в поштовій скриньці ви знаходите довгоочікуване й таке коротке зізнання в коханні.

  День Святого Валентина має й іншу назву — День закоханих. Звідки пішла ця назва, нам розповість легенда.

  Історія розповідає, що у третьому столітті нашої ери у Римі жив молодий священик Валентин. Окрім релігійної практики, він займався тим, що вчив і лікував людей. Швидко линула про нього слава. Одного разу тюремний наглядач привів до нього доньку, сліпу від народження, сподіваючися, що силою своєї віри і знань священик зможе зцілити її. Валентин із першого погляду закохався в дівчину, розпочав лікування, але нічого не допомагало.

   У цей час римський імператор видав указ, який забороняв чоловікам одружуватися, адже їх обов’язок — бути хоробрими воїнами. Молодий єпископ Валентин, порушуючи імператорський указ, таємно вінчав закоханих, за що його було кинуто до в’язниці. Коли тюремник дізнався, що Валентин потрапив за ґрати і його мають незабаром стратити, то бідолашний батько хотів покінчити життя самогубством, адже дочка мала довіку залишитися незрячою.

  Священик мужньо сприйняв звістку про неминучу смерть і за день до страти попросив чорнило, перо й папір, написав останнього зворушливого і ніжного листа Юлії (саме так звали дівчину) і вклав разом із ним у конверт квітку жовтого крокусу, передавши листа саме 14 лютого. У цей день, 14 лютого 270 року, Валентина спалили.

  Сумний батько повертався додому, а на порозі його чекала донька. Тюремник мовчки віддав листа дівчині. Вона розгорнула його і в середині знайшла квітку Записка закінчувалася словами: «Від твого Валентина». Дівчина поклала квітку на долоню і... раптом побачила її прекрасні прощальні кольори. Вона стала зрячою! Сталося це із присмаком великої втрати.

   Минули століття... Валентина за його добрі справи зарахували до лику святих. 496-го року Римський Папа Геласіус оголосив цю дату Днем Святого Валентина.

  14 лютого закохані всього світу святкують День Святого Валентина. Цього дня розкривають одне одному свої почуття, дарують подарунки, готують сюрпризи. У передсвяткові дні ви можете не вагаючись, сміливо освідчуватися в коханні. Нерішучі можуть скористатися валентинкою чи іграшкою у вигляді сердечка.

   За повір’ям, у ніч на 14 лютого Святий Валентин сходить на землю і дослухається до розбитих сердець.